День Пам'яті і Примирення
Сценарій до Дня пам’яті і примирення.
Біль у пам’яті вічно живий
Мета: формувати в учнів почуття патріотизму, любов до свого народу, його історії та героїчного минулого; формувати й розвивати мотивацію, спрямовану на підготовку до захисту Вітчизни, на прикладі подвигу людей старшого віку й дітей війни; виховувати громадянські почуття, соціальну активність та відповідальність.
(звучить музика)
Учень1Починаємо найсвятішу тему,
Вибираємо найщиріші слова,
Скільки світла в імені твоєму,
Скільки в ньому доблесті й тепла.
Учень 2Перемога! Ясна Перемога...
Свято Миру, Свободи, Весни...
Ми доземно вклоняємось нині
Всім героям, звитяжцям війни!
Ведуча :Право розпочати урочистий захід, присвячений 76-ій річниці визволення України від фашистських загарбників, надається директору ліцею Гавришу Василю Васильовичу
/звучить ГІМН УКРАЇНИ /
Слово надається
1. Гавришу Василю Васильовичу.
2. Голові старостинського округу, Грубуню Дмитру Львовичу.
Ведуча: Пам’ять. Це не просто частина історії. Пам’ять – це наша совість, біль, наша гордість. Пам’яті наших дідів, батьків і старших братів, пам’яті вічно молодих солдатів і офіцерів, що мужньо боролися з ворогом і перемогли, пам’яті тих, хто поліг смертю хоробрих, пам’яті всіх, чиї серця обпалила Друга світова війна присвячується.
Ведучий : На початку 22- го червня 1941 року всі по справжньому збагнули значення чорного слова «Війна!»
Ведуча: Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять перший день Великої Вітчизняної війни. 22 червня 1941 року… Того пам’ятного літнього ранку рожевий світанок пив росу із трав і замріяно слухав останні звуки гармоніки в сільському клубі. Випускники 1941 танцювали свій останній шкільний вальс. Через декілька хвилин, рівно о 4 годині ранку, їх поглине кривавий вихор Другої Світової війни, яка триватиме 1418 днів і ночей.
Ведучий :На мирні оселі впали перші фашистські бомби. Чорні крила війни закрили голубе небо. Котилася війна рідною землею, залишаючи попелища, і кожен із солдат тільки і мріяв про найшвидшу Перемогу та повернення додому.
Ведуча: Кров’ю і пожежами котилась війна по нашій рідній землі. Один день війни… Чого він коштував – знає тільки той, хто пережив його, хто переживає його знову і знову все своє життя.
Ведучий :У вогнище війни було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих 6 років. У цій війні загинуло близько 80 млн осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто пропав безвісти.
Ведуча:Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил, могил невідомому солдату. Вони святиня нашої пам’яті.
Учень: За Батьківщину у боях вмирали
Однаково — дорослі і малі…
За довгі роки ще не розшукали
Усіх могил солдатських на землі.
Учень: Розкидані вони у чистім полі,
Десь при дорозі, у розмай-траві…
Могил отих не обминай ніколи:
Поховані у них — для нас живі!
Учень: Там сплять навічно воїни-солдати,
Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини,
Їм не судилось весен зустрічати,
Тих, що стрічаєш ти після війни.
Учень: Там сплять твої ровесники-орлята:
Тепер уже були б із них орли!
Схилися ж над могилами солдатів,
Що у боях за тебе полягли.
Звучить пісня «Мальви»
Ведучий: Сьогодні ми відаємо данину пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо.
Ведуча: Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони… Загиблим не болить. А у живих продовжують кровоточити рани.
Виходить «Мати» із свічкою в руках.
Мати Я — мати, мати всіх дітей,
Що на фронтах воєнних полягли.
Сьогодні я звертаюсь до людей,
Щоб мир у світі пильно берегли.
Я — мати... Я крізь все пройшла:
Крізь дим пожеж, утрат і сто смертей.
Розтоптана і знищена була,
Та через роки йду я до дітей.
В душі моїй горить пекельний біль.
За всіх, усіх, яких не повернуть.
І крик душі лунає звідусіль.
Вони до нас ніколи не прийдуть...
Та я не вірю в похоронки ті!
Живі вони, бо пам’ять ще жива!
Мої сини, соколики ясні...
А всюди квіти... квіти... і трава.
Я — мати! Я до вас іду,
Щоб захистити, відвернути зло.
Та відвести від всіх людей біду,
І щоб війни ніколи не було.
Тож встаньте всі і голови схиліть,
Згадайте тих, хто йшов через фронти.
І з вдячністю хвилину помовчіть,
Щоб пам’ять в нашім серці зберегти.
Ведуча: У цей світлий травневий день, День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, ми зібралися, щоб віддати данину пам’яті тим, хто не повернувся з поля бою, та схилити голови перед мужністю і стійкістю наших прадідів-дідів, які зберегли мир на нашій згорьованій землі. То ж вшануймо їх хвилиною мовчання.
Хвилина мовчання.
Ведучий: Саме на території України вирішувалася доля Другої світової війни в Європі. У період з 1941 р. до 1945 р. Україна направила до збройних сил 7 млн людей. Кожен другий з них загинув. У роки війни в Україні загинув кожен шостий громадянин.
Ведуча: Загарбники нещадно грабували Україну. Мільйони юнаків і дівчат віком від 14 до 18 років було вивезено на примусові роботи до Німеччини. Для винищення населення на території України було влаштовано 150 концтаборів. Сотні тисяч людей вивезено до так званих «фабрик смерті» — концтаборів Освенціму, Майданека, Бухенвальду.
Учень: Ми свято шанує мопам’ять усіх,
Хто власним життям нашу юність зберіг,
Хто впав за свободу у грізну годину,
За землю священну, за Україну!
Учень: Вони у бронзі й камені звелись,
Летять роки і хмари понад ними.
Все менше тих, хто бачив їх колись,
Все менше тих, хто бачив їх живими.
Ведуча: Двадцять чотири роки Незалежності Україна, на щастя, не знала війни. Наш народ пишався тим, що у складні дев’яності Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Тепер наше мирне небо опалене полум’ям нової війни.
Звучить пісня «Запали свічу»
Ведучий: Ми знову розпочали відлік тривожного воєнного часу. Знову ллється на нашій землі кров. Відлік ведемо від Небесної Сотні до останніх зведень ООС.
Ведуча: В результаті бойових дій на Донбасі, за даними ООН, загинули понад 13 300 українців. Серед них понад 240 дітей та 4150 українських військовослужбовців.
Ведучий: Але ніколи не будуть забутими імена наших захисників, тих, хто не пощадив свого життя заради України. І ми – українці, ніколи не забудемо і ніколи не здамося, бо ми нація вільних і незламних…
Звучить пісня «Повертайся солдате»
(виходить дівчина у військовій формі)
Ти думаєш – я стала на коліна?
Я тільки зав'язала берці!
Жіноче ім'я в мене – Україна!
Любов і гордість оповили серце!
Ти думаєш – мене здолати? –
І грози, й гради ранять мої груди…
Не раз приходилось мені вмирати,
Щоб знову відродитися і бути!
Та вірю я, що зацвіте калина,
І кануть в небуття на схід тумани…
Що мати дочекається на сина!
А я схилилася перев'язати рани…
Стою на краю прірви і молюся –
І умм, і віра, і надія в серці!
А ти чекаєш, що я похитнуся?!
Ні! – Cхилилась тільки зав'язати берці!
Ведучий: Ми закликаємо всіх вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє.
Ведуча: І помолитися за всіх тих, хто безстрашно продовжує захищати нашу незалежність.
Звучить пісня «Перемога»
Учень. Життя торжествує в новім поколінні,
Та болі минулі – довіку нетлінні.
З граніту волає грізно і люто:
«Ніхто незабутий, ніщо не забуто!»
Ведучий: Право закрити урочистий захід надається:
Директору ліцею, Гавришу Василю Васильовичу
Звучить гімн.
Підготували:
Вчитель захисту України, Рошко М.М.
Вчителька історії, Гавриш Л.Л.
